Мені здається, що люди ходять до цих кабінетів для того, щоб отримати увагу, схвалення та впевненість у тому, що все буде добре. Проблеми зникнуть, а стосунки налагодяться.
Зазвичай, для того, щоб покращити своє життя, потрібно взяти себе в руки, перестати нити, боротися з лінощами і погнати від себе мітлою тих, хто несе у ваше життя негатив. Але всіх, звичайно ж, не проженеш. Іноді стосунки треба не ламати, а лагодити.
Швидкий та ефективний спосіб підказала Габріель Шанель, Мадемуазель зі світу моди.
Великі люди завжди здавались мені обраними, щасливчиками. Здавалося, що їм все дається легко — визнання, шана, слава, гроші. Що в них добре налагоджено сигнал із Космосом, який по невидимому каналу передає їм думки грандіозних ідей, картин, романів, симфоній.
А коли починаєш копати у їхній біографії, виявляється найскладніше життя, зради, втрати. Але людина продовжує йти далі, любити життя, займатися справою, яка їй подобається. Із зусиллям усміхається і розпрямляє плечі, а що ще лишається? Не здаватися в полон труднощам? Забуває імена тих, хто в гріш не ставив, підставив, обдурив. Знаходить тих, хто любить по-справжньому.
Життя нічого доброго не дає задарма. Спочатку його потрібно налаштувати, як музичний інструмент, і тільки потім він почне видавати приємні слуху звуки.
Якщо ви хочете мати те, що ніколи не мали, вам доведеться робити те, що ніколи не робили. Все в наших руках, тож їх не можна опускати. — каже Шанель.
Але зі справою всього життя — зрозуміло, що більше намагаєшся, то краще виходить.
А що з людьми?
У соціальних мережах кожен другий має статус: «Все складно». І цитати у стрічці: нехай плачуть ті, кому ми не дісталися. Не особисте життя, а поле бою. І з батьками немає розуміння, конфлікт поколінь, класика.
Є така гарна фраза: «Якщо чоловік не телефонує, для 10% жінок це означає кінець стосунків, а для 90% — їх початок».
Дивлячись на знайомих, розумію, що це так. Із родичами схожа історія. Якщо хтось із близьких, наприклад, мама чи тато, ставляться до дитини з прохолодкою, не вірять у її потенціал, у неї несвідомо виникає бажання довести їм, що майбутнє в неї світле, та її є за що любити.
Згадую, як у молодших класах, мене записали на хореографію. Танцювала я погано, педагог мене висміювала і лаяла. Батьки вважали, що я не намагаюся. А я інтуїтивно відчувала: це не моє зайняття, не моє місце, не мої люди. Потрібно просто піти, доки тебе не розтоптали до кінця.
Іноді скривджені діти домагаються видатних результатів, але я була не з-поміж них. Досягти успіху можна тільки в тій справі, яку любиш, але не в тій, яку тобі нав’язують.
Дитячі образи, які ми несемо у життя — найчастіша скарга у кабінеті психологів. Чим більше нас ображали, чим менше нас любили, тим більше думок про те, що любити нас нема за що. Дівчата та хлопці погоджуються на особливі стосунки, прощають, терплять, закривають очі на неприємні речі. Стають дорослими чоловіками та жінками, але продовжують грати ці ролі.
Шанель лише однією фразою дала напрямок до дії:
Знецінюйте тих, хто вас знецінює.
Поважайте себе і ніколи нікого не вмовляйте вас кохати. Не люблять, не цінують, зневажають — віддаляйтесь.
Це не означає, що у вашому житті мають бути суцільні обіймашки, серенади, компліменти та квіточки. Одне суцільне нудотне схвалення і захоплення кожним вашим кроком. Думаю, ви розумієте, про що йдеться. Є критика конструктивна, а є — руйнівна. Є розумні вимоги на благо людини, а є спроби самоствердитись за ваш рахунок.
Шанель пропонувала не приносити в жертву свою самооцінку в ім’я ідеї кохання, а бити карту тією ж мастю.
