До одного мудреця прийшов чоловік і розповів історію про те, як він, будучи найбагатшим зі своєї родини, допомагав усім родичам, нічого від них не вимагаючи при цьому, а вони виявляли до нього лише невдячність і байдужість.
І добре, якби тільки родичі!
Чоловік сказав, що й іншим людям він допомагав у міру сил, а результат майже завжди був таким самим. Рідко знаходилася людина, яка дякувала йому за допомогу.
— Може, я все-таки не настільки хороша людина, раз до мене ставилися таким чином? — запитав чоловік з ноткою відчаю в голосі.
— Ні, з тобою все гаразд. Ті люди, яким ти допомагав, були, можливо, не дуже хорошими людьми. Але справа не тільки в них.
— А в чому?
— Коли будеш повертатися сьогодні додому, спробуй залишити свої двері навстіж відчиненими. Як гадаєш, що буде?
— Думаю, з мого будинку винесуть все цінне, і хтось намагатиметься оселитися в ньому на правах господаря, — відповів чоловік.
— Саме це ти і робив, відкриваючи свою душу всім підряд і надаючи їм свої послуги. Ти був як двері, розчинені для всіх. Так робити в жодному разі не можна. І це перший урок, який ти маєш запам’ятати. До речі, знаєш, яка цікава особливість є у бутона квітів?
— Ні, — сказав чоловік.
— Я ніколи не бачив того, як бутон розкривається. Для мене цей процес залишається таємницею — настільки непомітно і плавно він відбувається. І все, що я бачу, оглядаючи свої квіти вранці — це вже розкритий бутон.
Ось добро треба робити також акуратно, щоб його ніхто не помічав. А від бур’янів нікуди не дітися, вони завжди будуть. Але навіть поряд з найкрасивішою квіткою, бур’ян не перестане бути бур’яном.
Тому, якщо ти бачиш, що людина не дуже хороша і добра, то не треба перед нею кланятися і надавати їй послуги. Бур’яни не доросли до тебе і не зможуть оцінити гідно твій аромат і твою унікальність. Не звертай на них уваги і йди своєю дорогою.
