Одеський гумор завжди відрізнявся особливою мудрістю та іронічним поглядом на сімейне життя. У цих анекдотах розкривається справжня природа подружніх стосунків — з усіма їхніми радощами, конфліктами та компромісами. Вони дотепно висміюють типові ситуації між чоловіком і дружиною, взаємини з тещею та інші сімейні перипетії, які знайомі багатьом. Крізь призму гумору проступає мудрість поколінь та розуміння того, що справжнє кохання здатне витримати будь-які випробування.
* * *
— Знаєш, Марику, в Африці є племена, де чоловіки продають своїх дружин. А якби ми там жили, ти б мене продав?
— Я б тебе подарував.
* * *
З телеграми:
— Розо, вишли сто гривень. Твій годувальник, Додік.
* * *
Сара довго кричала на чоловіка і вже хотіла заспокоїтися, але тут він сказав «Заспокойся!».
* * *
— Вчора моя Софа втекла від мене з моїм найкращим другом Рабіновичем.
— З яких пір він твій найкращий друг?
— Таки з учора.
* * *
— Що ти, Ізя, ходиш тут з пересоленим обличчям? Щось сталося?
— Таки так: Роза знайшла на моїй сорочці слід від губної помади…
— Це велика неприємність!
— Таки ще яка… Третій день ходить за мною: «Хочу таку ж!».
* * *
Абрам: «Саро, давай розлучимося, я так більше не можу». Сара: «Вдовою взяв, вдовою й залишиш».
* * *
— Софочко, вийти заміж — це як на Привоз сходити: поки ходиш, то таки вибираєш, пробуєш… А коли вже вийшла — то що купила, те купила…
* * *
— Йося, ти любиш тещу більше ніж дружину, чому?
— Вона одразу була проти цього весілля!
* * *
— Сьома, ти чув, від Рабіновича втекла дружина?
— І як він?
— Ну тепер він більш-менш заспокоївся, а спочатку був не в собі від радості.
